Блоги --Joyst-- Казочка про хлопчика що пас свиней!Свинар!
Б ула бабка і мала синка. І мала свиню. Свиня мала поросят, і ті поросята були дуже файні, виглядали, як золоті. Баба сказала:
- Синку, ти би пішов з свинею і поросятами на пасовисько, би свиня пасла, бо нема чим її годувати.
Погнав він пасти свиню. А то було близько царської столиці. Пасе він, іде попри него дівчинка, царева донька.
- Добрий день!
А він і собі сказав:
- Добрий день.
- Хлопчику, ти би продав поросятко?
- Панночко, я на продання не маю.
- Як не продаєш, то дай.
- Заголись від голови до пояса, то дам.
Дівчинка подивилася сюди-туди -не видно нікого. Вона відійшла набік, здоймила з себе кофту та обернулася й показалася йому. І він дав їй поросятко.
Приходить вона до царя.
- Тату, я маю золоте поросятко.
- Ох, - каже, - дуже файне. А вона каже:
- Татку, там є ще двоє поросят.
- Іди й ще одно купи. Приходить вона туди знов.
- Добрий день!
- Добрий день, - каже хлопець.
- Хлопчику, дай мені ще одно порося.
- Заголися ще нижче, то дам.
Дівчинка заголилася ще нижче, і він дав їй порося. Приходить вона з тим поросятком до царя.
- Татку, я ще одно порося купила, золоте.
- А ти піди та купи ще й третє. Вона приходить знов та й каже:
- Продай мені, хлопчику, порося.
- Я на продання не маю. Ти заголись зовсім, то я тобі дам. Дівчинка подивилася сюди-туди -зовсім нікого. Вона заголилася, а він поросятко лап та й подав їй. Приходить хлопець т'хаті.
- Де ти, хлопче, дів поросята? -питає його мати.
- Я, мамо, не винен. Прийшов вовк і захапав поросята.
- Ти, вороже каянний, що ти наробив! Чому не кричав? Було кричати, хтось би був оборонив.
- Мамо, я зо страху дихати не дихав. Думав, що й мене озме.
Пройшли роки, хлопець виріс, зробився з него файний леґінь. І царська донька зросла. Цар дав у газети: "Хто угадає, які є знаки на тілі мої доньки, озме її за жінку". І сходяться різні пани. Усі вгадують і не годні вгадати. А цей хлопець -він звався Іван - теж іде до царя вгадувати... Та й він сказав, які знаки є в царської доньки на тілі. Сказав, бо він то давно знав.
А цар не хоче за простого Івана дочку віддавати. Закликав він Івана до себе та й каже:
- Я тобі даю, Іване, роботу. Меш сто зайців пасти. Приженеш їх тут -буде моя дочка твоя жінка. А як ме якого зайця бракувати, смерть твоя.
Вигнав він зайці в поле, і зайці зразу розбіглися. Іван сів та й плаче. І приходить д'нему незнайома баба.
- Чо' ти, синку, плачеш?
- Бабко, я мав пасти зайці, а зайці порозбігалися. І смерть моя буде.
А баба каже:
- Синку, іди до ріки і ставай коло води. Ме йти долів за водою одна сопілка, би-с її не брав. Ме йти друга сопілка, би-с не брав. А третя сопілка ме йти проти води, і ти її озми. Заграєш, і будуть усі зайці коло тебе.
Пішов Іван до річки. Іде за водою сопілка - не взяв. Іде друга сопілка - не взяв. Іде третя проти води - узяв її, прийшов на поле, заграв - усі зайці коло него.
Цар думав, що робити з Іваном, аби йому не дати доньку. Треба зробити так, аби йому бракувало зайця. Посилає до Івана в поле свою доньку. Прийшла вона та й каже йому:
- Продай мені одного зайця. А він каже:
- Я на продання не маю. Підійми вище пупа сорочку, то дам.
І вона зробила так. Іван зловив зайця і подав їй. Вона відійшла від него з тим зайцем, може, на тридцять метрів, може, на п'ятьдесять. А він зіграв у сопілочку, зайчик подряпав її, вирвався і втік назад.
Приходить вона т'хаті до царя.
- Чому не купила зайця?
- Ні за які гроші він не хоче продати.
Іван увечір приганяє зайці. Цар перерахував - усі зайці є. Каже він на другий день цариці:
- Іди та купи зайця. Він мусить продати. Прийшла до него цариця й питає:
- Хлопче, ти продаєш зайці?
- Не продаю. Заголіться повище пупа, то дам.
Вона собі думає: "Як заголюся, то й що? Але дівчина моя не піде за него". І цариця заголилася. А він зловив зайчика і дав їй. Вона відійшла на тридцять-сорок метрів від него, а він заграв у сопілку. Заєць здряпав і вирвався від неї.
Приходить цариця додому.
- Купила зайця?
- Не купила. Не хоче продати ні за що.
Увечір пригнав Іван зайці, цар перерахував - усі зайці є. Ще раз мав пасти. На другий день цар каже:
- Ви не вміли купити, я самий куплю. Приходить він туди.
- Добрий день!
- Дай Боже здоров'я.
- Продай мені зайця.
А цар перебрався, щоб Іван не пізнав його. А Іван його зразу пізнав.
- Пане, - каже Іван, - не продам. Бо як я вам продам, то цар мені смерть зробить.
- Та будь добрий, продай.
- Пане, я продати не продам. Але як сядете на свою сиву кобилу лицем до хвоста і вдарите її долонею три рази попід хвіст, то я вам дам зайця без грошей.
Цар думає: "Зроблю це, але донька моя не буде твоя". Та й сів на кобилу лицем до хвоста і вдарив її три рази долонею попід хвіст. А Іван зловив зайчика та й дав йому. Цар від'їхав від него на сорок-п'ятдесять метрів, а Іван заграв у сопілочку, заєць скрутився, пірвав на цареви дрантя, подер тіло і втік.
Пригонить Іван т'хаті зайці. Цар обраховує - є всі. І каже йому цар.
- Так, сину, маєш при всіх моїх міністрах, при всіх панах наговорити мені повен дірявий міх. Наговориш - твоя буде моя донька, а не наговориш - смерть твоя. Зійшлися всі пани. І каже цар:
- Наговори, Іване, повен міх дірявий, аби я не міг зав'язати. Тоді Іван зачав казати:
- Я був малий і пас свині. Прийшла до мене царева донька. Сказала, би я їй порося продав. Я сказав, що не продаю. Сказав, най вона заголиться, то дам. Вона заголилася, і я ймив і дав їй поросятко...
І так він розказав усе, як було далі. І дійшло до зайців.
-...Прийшла царева донька купити зайчика. Я сказав, най заголиться повище пупа, тоді дам зайця. Вона заголилася, я ймив та й дав їй зайця. Дівка відійшла від мене на яких тридцять метрів, я заграв у сопілочку, заєць подряпав її і вирвався. Пригнав я зайці додому, цар перерахував - є всі зайці.
Другий день прийшла цариця. Сказала: "Продай зайця". Я сказав: "Пані, заголіться повище пупа, і я вам без грошей дам". Цариця подивилася сюди-туди - нема нікого. Заголилася. Я ймив зайця і дав їй. Вона відійшла від мене на тридцять-сорок метрів, я заграв у сопілочку, заєць вирвався. Пригоню я ввечір зайці, цар порахував - є всі.
Пішов я з зайцями третій день. Приходить на сивій кобилі уже сам цар. І каже мені: "Продай зайця". А я сказав...
І тут цар сказав:
- Не говори далі, Іване, бо вже повен міх, уже нема як зав'язати. І цар мусів віддати за Івана доньку.
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Космач, Косівського району, Івано-Франківської області
17 березня 1985 року
Оповідач: Коб'юк Курило Петрович (1905 року народження)
Українські народні казки: Книга 4. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. -Тернопіль: Богдан, 2006. - 456 с.
Видавництво "Навчальна книга -Богдан"- http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
Комментарии(7)
starstarstarstarstar
Cредняя оценка 5
Оценило: 2 человек
Прочитало: 5 человек,12 раз

Твитнуть
→ Дневник --Joyst--
→ Все дневники
  Меню     Главная  
Версия: html / touch(beta)
7ba.Ru
[0.0156]